На сьогоднішній день власники практично всіх ЗМІ в Україні заховані за гарними назвами «трудовий колектив» або якесь ТОВ з гарною медіа-назвою. І тільки про самі великі газети й телеканали ми можемо з впевненістю сказати, що належать вони, наприклад, Петру Олексійовичу (без прізвища), або Едуарду Анатолійовичу (теж без прізвища), або «Юлі» («просто Юлі»). Або, ще більше «розмито», - «донецьким», «социкам», «эсдекам»…

А ось прізвища власників називати не ризикуємо - засудити можуть. Той же Порошенко щосили заперечує свою приналежність до 5-му каналу. Так, говорить, «Ленінська кузня» - моя, а 5-й - там схема складна… І понеслося…
Про власників найбільших телеканалів «Укрінформбюро» досить докладно розповідало ще року півтора назад у серії статей «Телеканалізація влади». Однак з тих пір багато води втекло - і топ-менеджмент, і власники змінилися (подекуди навіть не один раз). Писали ми й про реальних власників підприємств, які стоять за юридичними структурами, що володіють найбільшими українськими ЗМІ.

Робили ми це (та й не тільки ми – інформація про власників цікавить багатьох) не інтересу заради, а для більш глибоко розуміння внутрішньополітичних процесів в Україні, щоб розуміти, ХТО і ЯК впливає на інформаційну політику конкретних засобів масової інформації.

Кабінет міністрів також затурбувався цим питанням і з подачі міністра юстиції Олександра Лавриновича ініціював оголошення засновників засобів масової інформації, зареєстрованих в Україні.

Як заявив міністр, Кабмін має намір внести зміни в закон про ЗМІ, згідно з яким ЗМІ будуть зобов’язані піддавати гласності склад засновників, а також юридичних осіб, якими були створені юридичні особи-творці ЗМІ. При цьому засновники повинні будуть обнародувати й список своїх родичів.

Ну що ж - давно пора. Тільки чи приймуть парламентарії такий закон - лобі власників ЗМІ у ВР досить велике.
А щоб обмежити вплив однієї особи на інформаційну політику телеканалів, «пропонується ввести обмеження на частину статутного капіталу в електронних медіа на рівні 35 %».

І це абсолютно вірний крок – тоді сперечання, подібні до війни за «плюси», не повторяться.