У випадку з “Інтером” не можна керуватися принципом “шукай, кому вигідно”. Тому що вигідно всім. З одного боку, усунення Плужникова до остаточного підписання всіх документів про продаж вигідно СДПУ(о) - це останній потужний медіа-ресурс партії. З іншого боку, незговірливість Плужникова на переговорах з покупцями (або їхніми українськими представниками - вони ж посередники) навіть після переконливих рухів м’язами (той же “Ощадбанк”!) могли привести до жалюгідних наслідків.

У всякому разі, інформація про хвороби власника самого великого в Україні телеканала, ніким офіційно не підтверджена й виходить тільки від одного джерела, що зливає інформацію “правильним” сайтам. Близькі до керівника РБОУ видання тонко натякають на те, що Плужников банально ховається від правосуддя.

Сергій Марков, директор Інституту політичного аналізу, прокоментував ситуацію з “Інтером” у такий спосіб: “Мова не йде про покупку “Інтера”, мова йде про захоплення “Інтера”, про захоплення одного з основних політичних ресурсів. Партії в Україні слабкі, як і скрізь на пострадянському просторі, телеканали значно сильніше, ніж партії.

Тому йде переділ ресурсів, переможці захоплюють собі заводи, футбольні клуби, телеканали, я можу прогнозувати, що дружин теж, напевно. Я зробив би прогноз, що найближчим часом хто-небудь із лідерів “Нашої України” ще й дружину забере в кого-небудь із представників колишньої влади. Іде нормальний переділ власності…. Те, що немає інформації про його (Плужникова - авт.) місцезнаходження, дуже тривожить. І якщо він викрадений опонентами, це тривожно, якщо вбито опонентами, тривожно, і якщо він зволів утекти від нової влади, це теж тривожно”.

Насторожує й мовчання Олександра Зінченка, близького до Порошенко й колишнього близького друга Плужникова. Олександр Олексійович, пам’ятається, в інтерв’ю річної давнини “Українській правді” заявляв, що був власником “Інтера”, але, скориставшись його хворобою, есдеки (зокрема, Плужников) переписав усе на себе. Зінченко обіцяв повернути канал. Абсолютно не натякаючи на причетність до акції Держсекретаря, пропоную самим оцінити схожість ситуації. До речі, з огляду на тісні контакти колишнього головного комсомольського ідеолога Радянського Союзу з Росією, не можна виключити, що саме він знайшов “покупця”, формально не пов’язаного з бізнесом Порошенко. Але це вже з області здогадок.

Поки ж ми не можемо навіть констатувати факт переходу каналу в інші руки - крім слухів нам не пред’явили жодного документа.