Видання “BILD.com.ua” одним з перших у пост-революційний період розповіло про перерозподіл українського медіа-ринку. Ще в травні ми писали про політиків, що стоять за бізнесом, що намагається прибрати до рук основні телеканали України - “Інтер” й “1+1″ - Порошенко й Тимошенко відповідно. І, як часто буває, виявилися праві. У всякому разі, близький до прем’єра щотижневик “Дзеркало тижня” в останньому номері повністю й беззастережно підтвердив наш розклад двомісячної давнини.

У ряді дивних смертей українських політиків, що відбуваються останнім часом із завидною сталістю, з’явилася ще одна. Зненацька вмер Ігор Плужников, депутат Верховної Ради, член опозиційної СДПУ(о) і власник провідного телеканала України.

«BILD.com.ua» постійно розповідає про власників найбільших ЗМІ, у тому числі й телеканалів. Ще рік тому, коли відбувався «великий перерозподіл» за підсумками «великої помаранчевої революції», ми опублікували цикл статей за назвою «Телеканалізація влади». Згодом відбулося багато змін, викликаних зміною власників.

Власниками АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація» (телеканал «Інтер») є Суспільне російське телебачення (Росія), Українська асоціація економічного співробітництва й розвитку «Діловий світ» і ТОВ «Пегас Телебачення». Нагадаємо, що серед засновників УНТК раніше був і Фонд Пушкіна, що належав переважно г-ну Зінченко.
«Студією «1+1», по даним ХС, володіє Олександр Роднянський й «Іноземне підприємство «Інтер Медіа» (резидент України).

Співвласник RosUkrEnergo Дмитро Фірташ і співвласник корпорації «Індустріальний союз Донбасу» Віталій Гайдук стали контролюючими акціонерами найбільшого українського телеканала «Інтер». Підприємці викупили за $600 млн 61% акцій каналу, що належали російському мільярдерові, власникові металургійної компанії Evraz Group Олександру Абрамову, повідомляє «КоммерсантЪ-Украина».

За АІТІ стоїть колишній власник “1+1″ г-н Рабинович. Цікаво? Так само, як колись Зінченко, Рабинович втратив свій канал, вимушено продавши свої акції. Так само як і Зінченко, Рабинович пообіцяв повернути собі якщо вже не бренд “1+1″, та хоча б ефір на другому загальнонаціональному каналі. Участь у революції і порятунок народного кандидату (говорять, що саме Рабинович вивіз Ющенко з України в Австрію) не повинні були залишитися забутими. І, як стверджують люди, наближені й до Вадима Зіновійовича, і до Віктора Андрійовича, йому була обіцяна “друга кнопка”.

Ні для кого вже не секрет, що частина акцій “1+1″ куплена “Приват-банком”. Ми довго сумнівалися в істинності цієї угоди, поки не виявили, що переговорам сприяла… Юлія Тимошенко. Ну що ж, тепер усе стало на свої місця - з огляду на прагнення української політичної системи до рівноваги, якщо за угодою одного загальнонаціонального каналу стоїть прем’єр, то усе більше й більше віриться у причетність до покупки “Інтера” Петра Порошенко. Тобто ми маємо класичну ситуацію - “Інтер” й “одинички” відійшли різним флангам жовтогарячої армії.

У випадку з “Інтером” не можна керуватися принципом “шукай, кому вигідно”. Тому що вигідно всім. З одного боку, усунення Плужникова до остаточного підписання всіх документів про продаж вигідно СДПУ(о) - це останній потужний медіа-ресурс партії. З іншого боку, незговірливість Плужникова на переговорах з покупцями (або їхніми українськими представниками - вони ж посередники) навіть після переконливих рухів м’язами (той же “Ощадбанк”!) могли привести до жалюгідних наслідків.

Те, що зараз діється практично з усіма ЗМІ України повертає нас у початок 90-х, коли медіа-ринок тільки починав формуватися. Переструктуризація, зміна власників, новий топ-менеджмент - все це ми вже проходили. І зовнішній спокій не повинен вводити суспільство в оману - великий переділ уже почалася. І почався могутньо, відразу з верхів, торкнувши найсвятіших каналів українського медіа-простору - телеканалу “Інтер” й “1+1″.

Друковані видання:

“Вечірні Вісті” - газета - БЮТ
“Вечірній Київ” - газета - Омельченко А. А. – мер Києва
“Власть Денег” - щотижневик - ЛукОйл (ЗАТ “Картель”)
“Газета по-києвскьки” - газета - Група “Приват”
“Голос України” - газета - Верховна Рада (державна)
“Дело” - газета - (за участю «ІнвестГазети»)
“Ділова столиця” - щотижневик - ЛукОйл (ЗАТ “Картель”)
“День” - газета - Марчук Євгеній